фурчання

1. Дію за значенням дієслова “фурчати“; звуки, що виникають під час такої дії — низьке, вібраційне гудіння або дзижчання, що нагадує роботу механізму або звук, який видає задоволена тварина (наприклад, кіт).

2. Розмовне позначення невиразного, недоброзичливого бурчання, воркотіння або скарг, вимовлених тихим, неголосним голосом.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |