Значення
-
Про тварину (переважно про кота): видавати низьке, протяжне, вібраційне звучання горлом, що свідчить про задоволення або спокій.
-
Видавати низький, глухий, безперервний гул або дзижчання, подібне до кошачого муркотіння (про механізми, прилади, органи травлення тощо).
-
Розмовно, про людину: бурчати, воркотіти, говорити недоброзичливо, невдоволено або невиразно, під ніс.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фурчати, р. фурчатів, д. фурчатам, з. фурчати, о. фурчатами, м. фурчатах, к. фурчати
Походження слова (Етимологія)
Слово «фурчати» (а також його варіанти «хурчати», «фуркати», «хуркати») походить від звуконаслідувальних вигуків, що передають шум, схожий на звук польоту птаха або швидкого руху. Це давнє звуконаслідувальне утворення, яке має відповідники в інших слов’янських мовах, наприклад, у польській, чеській, сербохорватській та словенській. Таким чином, слово виникло як імітація природного звуку, а згодом набуло значення ‘видавати такий звук’.