Значення
-
Представник основного населення Франції, уродженець або громадянин цієї країни.
-
Той, хто належить до французької нації етнічно або за походженням.
-
(у розмовній мові) Французька мова як навчальний предмет або як об’єкт вивчення (наприклад, “вчити француза”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. француз, р. француза, д. французові, з. француза, о. французом, м. французі, к. французе
Походження слова (Етимологія)
Слово «француз» походить від французького «François» (француз), яке, своєю чергою, походить від етноніма «франк» (лат. Francus). У давньофранцузькій мові «franc» означало «вільний», оскільки франки були вільним народом. В українську мову слово потрапило через німецьке посередництво (нім. Franzose). Спочатку воно означало представника французького народу, а згодом набуло й інших значень, наприклад, у складі фразеологізмів.