1. Здатність до створення нових форм, до формального новаторства (переважно в мистецтві).
2. Процес утворення, створення нових форм чого-небудь.
формотворчість
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови