Значення
-
(у лінгвістиці) такий, що набув фонологічного статусу, тобто став розрізнювальним одиничним звуком (фонемою) у системі мови, на відміну від варіанту звука (аллофона), що не має розрізнювальної функції.
-
(про мову, писемність) такий, що був адаптований або реформований з метою більш точної передачі фонологічної (звукової) структури мови.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фонологізований, р. фонологізованого, д. фонологізованому, з. фонологізованого, о. фонологізованим, м. фонологізованім, к. фонологізований