1. У мовознавстві: процес набуття звуком мовлення фонологічного статусу, тобто стати самостійною фонемою, яка може розрізняти значення слів (наприклад, внаслідок зникнення позиційних умов, що обумовлювали його варіантний характер).
2. У фонології: перетворення фонетичної відмінності між звуками на фонологічну (смислорозрізнювальну), що призводить до появи нової фонеми або фонологічної опозиції в системі мови.