1. Розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови, її звукові засоби та їхню організацію; синонім до терміна «фонетика».
2. Сукупність звукових особливостей, характерних для певної мови, говірки або індивідуальної мови (ідиолекту).
3. У поетиці: звукова організація художнього мовлення, особливо віршованого; сукупність звукових засобів (алітерація, асонанс, ритм тощо) та їхнє функціонування в поетичному творі.