1. Одиниця звукового рівня мови, що розглядається як абстрактний елемент фонетичної системи, позбавлений конкретних індивідуальних особливостей вимови, на відміну від звука мови (фони) як конкретного реалізованого акустичного явища.
2. У фонології — мінімальна лінійна одиниця плану вираження, яка не має самостійного значення, але може слугувати для розрізнення значущих одиниць мови (морфем, слів).