Значення
-
Одиниця звукового рівня мови, що розглядається як абстрактний елемент фонетичної системи, позбавлений конкретних індивідуальних особливостей вимови, на відміну від звука мови (фони) як конкретного реалізованого акустичного явища.
-
У фонології — мінімальна лінійна одиниця плану вираження, яка не має самостійного значення, але може слугувати для розрізнення значущих одиниць мови (морфем, слів).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фонізм, р. фонізму, д. фонізмові, з. фонізм, о. фонізмом, м. фонізмі, к. фонізме