Значення
-
Фонестема — у лінгвістиці: мінімальна звуконаслідувальна (іконична) одиниця мови, що не має власного сталого значення, але регулярно асоціюється з певними семантичними сферами або поняттями через звукові асоціації (наприклад, у словах блиск, блищати, блискучість сполучення звуків /бл-/ може асоціюватися з ідеєю світла).
-
Фонестема — у поетиці та стилістиці: звуковий комплекс (часто повторюваний у тексті), що створює певну звукообразну асоціацію та сприяє вираженню настрою або образності, не будучи фонетичною одиницею мови в строгому сенсі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фонестема, р. фонестеми, д. фонестемі, з. фонестему, о. фонестемою, м. фонестемі, к. фонестемо