фонаційно-аудиційний

1. Пов’язаний з процесами мовлення та слухання, що стосується одночасно вироблення звуків голосового апаратом (фонації) та їх сприйняття слуховою системою (аудії).

2. Характерний для комунікативного акту, в якому мовець (джерело фонації) і слухач (суб’єкт аудії) є безпосередніми учасниками.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: прикментик () |