фонація

[fonɑt͡sijɑ] Іменник

Буква:Ф

Значення

  1. Утворення голосового звуку за допомогою коливань голосових зв’язок.

  2. У фонетиці — процес створення джерела звуку в гортані, що є основою для формування голосних та дзвінких приголосних звуків мови.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. фонація, р. фонації, д. фонації, з. фонацію, о. фонацією, м. фонації, к. фонаціє

Більше записів