Значення
-
Права або ліва сторона військового строю, бойового порядку, розташування військ.
-
Права або ліва частина оперативного (тактичного) угруповання військ, що діє на певному напрямку чи ділянці фронту.
-
Бічна частина чого-небудь (наприклад, геологічної структури, спорудження).
-
У спорті (футбол, хокей тощо) — крайній нападник, що діє біля краю поля, або зона поля біля бокової лінії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фланг, р. флангу, д. флангові, з. фланг, о. флангом, м. флангові, к. флангу
Походження слова (Етимологія)
Слово «фланг» означає правий або лівий край військового строю. Воно прийшло в українську мову з російської, а туди потрапило в XVIII столітті через німецьку (Flanke) або голландську (flank) мови з французького «flanc», що походить від давньоверхньонімецького франкського слова «anca» зі значенням «бік, стегно». Це слово також споріднене з німецьким «Gelenk» (суглоб) та «lenken» (повертати, спрямовувати).