1. (біол.) Рухливий ниткоподібний відросток у деяких одноклітинних організмів (бактерій, джгутикових тощо), що слугує для пересування.
2. (іст., рел.) У середньовічній Західній Європі — учасник релігійної секти, члени якої вважали самобичування (флагеляцію) засіб спокутування гріхів і духовного очищення.