Значення
-
(біол.) Рух за допомогою джгутиків (флагел) у одноклітинних організмів або спеціалізованих клітин (наприклад, сперматозоїдів).
-
(мед., псих.) Сексуальна девіація, при якій статеве збудження або задоволення досягається шляхом бичування себе або партнера.
-
(іст., рел.) Ритуальне самобичування, практика покаянного бичування власного тіла з релігійною метою, поширена в деяких християнських течіях у Середньовіччі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. флагеляція, р. флагеляції, д. флагеляції, з. флагеляцію, о. флагеляцією, м. флагеляції, к. флагеляціє