Значення
-
(медич.) Патологічний або штучно створений хід у вигляді каналу, що сполучає порожнистий орган, порожнину тіла чи гнійник із зовнішнім середовищем або між собою.
-
(муз.) Старовинна духова дерев’яна музична інструмент, попередник флейти, що має вигляд циліндричної трубки з отворами.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фістула, р. фістули, д. фістулі, з. фістулу, о. фістулою, м. фістулі, к. фістуло
Походження слова (Етимологія)
Слово «фістула» походить з латинської мови, де fistula означало «труба, трубка, канал». У сучасній українській мові воно вживається в кількох значеннях: як назва старовинного духового інструмента (різновид флейти), як термін для позначення фальцету (високого голосу), а також у медицині — для позначення каналу, що з’єднує порожнину або виразку з поверхнею тіла. Латинське fistula, ймовірно, пов’язане з дієсловом findere «розколювати, розщеплювати», яке походить від індоєвропейського кореня *bheid- «розколювати». Цей самий корінь лежить в основі праслов’янського biti та українського бити. Таким чином, слово «фістула» має глибоке індоєвропейське коріння, що сягає давніх уявлень про розщеплення, розколювання.