флейта

1. Духовий музичний інструмент, що складається з циліндричної або конічної трубки з отворами, звук у якому утворюється в результаті розсічення повітряного струменя об гострий край лабіума (губного отвору); існують поздовжні (наприклад, блокфлейта) та поперечні (оркестрова) флейти.

2. Рідкісне: високий, тонкий, мелодійний голос або звук, що нагадує звучання цього інструмента.

3. Архітектурний елемент у вигляді жолобка, вертикального заглиблення (часто напівциліндричної форми) на стовбурі колони або пілястри.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |