Значення
-
Духовий музичний інструмент, що складається з циліндричної або конічної трубки з отворами, звук у якому утворюється в результаті розсічення повітряного струменя об гострий край лабіума (губного отвору); існують поздовжні (наприклад, блокфлейта) та поперечні (оркестрова) флейти.
-
Рідкісне: високий, тонкий, мелодійний голос або звук, що нагадує звучання цього інструмента.
-
Архітектурний елемент у вигляді жолобка, вертикального заглиблення (часто напівциліндричної форми) на стовбурі колони або пілястри.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. флейта, р. флейти, д. флейті, з. флейту, о. флейтою, м. флейті, к. флейто