Значення
-
(хімія, матеріалознавство) Феромагнітний неметалічний матеріал з високим електричним опором, оксидний сполук заліза з іншими металами, що широко застосовується в електротехніці та радіотехніці для виготовлення осердь, магнітних стрічок, постійних магнітів тощо.
-
(металургія) М’яка, пластична, майже чиста залізниста фаза (α-залізо з мінімальною кількістю вуглецю) у структурі сталі або чавуну.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. ферит, р. фериту, д. феритові, з. ферит, о. феритом, м. фериті, к. ферите