1. (хімія, матеріалознавство) Феромагнітний неметалічний матеріал з високим електричним опором, оксидний сполук заліза з іншими металами, що широко застосовується в електротехніці та радіотехніці для виготовлення осердь, магнітних стрічок, постійних магнітів тощо.
2. (металургія) М’яка, пластична, майже чиста залізниста фаза (α-залізо з мінімальною кількістю вуглецю) у структурі сталі або чавуну.