Значення
-
Короткий гумористичний анекдот, жартівлива розповідь, часто з несподіваною дотепною кінцівкою, поширений у європейській літературі епохи Відродження та бароко.
-
Збірка таких гумористичних оповідань або жанр літератури, що їх об’єднує (наприклад, “Фацеції” поета-гуманіста Поджо Браччоліні).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фацеція, р. фацеції, д. фацеції, з. фацецію, о. фацецією, м. фацеції, к. фацеціє
Походження слова (Етимологія)
Слово «фацеція» походить від латинського «facetia», що означає «дотеп, жарт». У латині це слово пов’язане з прикметником «acetus» (милий, елегантний, дотепний). В українській мові «фацеція» — це коротке гумористичне оповідання або анекдот, часто вживається у множині — «фацеції». Це запозичення з латинської мови, яке також зустрічається в інших слов’янських мовах, наприклад, у російській, болгарській та білоруській.