фанк

Значення

1. Музичний стиль, що виник у 1960-х роках на основі соулу, джазу та ритм-енд-блюзу, для якого характерні синкопований ритм, чітко виражена бас-лінія, акцент на першій долі такту та емоційно-екстравертна манера виконання.

2. Стиль танцю, що сформувався під впливом однойменної музики, з характерними ізоляціями рухів тіла, пульсуючими хвилями та різким фіксуванням пози.

3. (У розмовній мові) Специфічний, сильний запах, часто неприємний; дух, сморід.

Правопис та відмінювання