Значення
-
Нещирість, облудність, удаваність у поведінці, вчинках, почуттях; лицемірство.
-
Те, що не відповідає дійсності; обман, неправда, брехня.
-
У музиці: неточне, неправильне звучання; порушення чистоти інтонації при співі або грі на музичному інструменті.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фальш, р. фальшу, д. фальшеві, з. фальш, о. фальшем, м. фальшеві, к. фальшу
Походження слова (Етимологія)
Слово «фальш» походить з німецької мови, де «falsch» означає «неправдивий, хибний, помилковий». Воно потрапило в українську через французьке «faux» (старе «fals»), а в кінцевому підсумку походить від латинського «falsus» («неправдивий, хибний»), яке пов’язане з дієсловом «fallere» («дурити»). Латинське слово споріднене з давньоіндійським «hvárate» («відхиляється від напрямку») і, можливо, з праслов’янським коренем, від якого походить українське «злий».