1. (у філософії, зокрема в феноменології) Який стосується свідомості, спрямованої на об’єкт, що існує поза нею; що виходить за межі власного мислення та звертається до зовнішнього світу.
2. (у психології) Характеризує психічний акт або увагу, зосереджену на зовнішніх об’єктах або подіях, а не на внутрішніх переживаннях суб’єкта.