дзвінчатий
[dzʋint͡ʃɑtɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
Який має дзвінкий, різкий, дзвенячий звук (про голос, сміх тощо).
-
Який утворює дзвінкі, різкі звуки; дзвенячий (про музичні інструменти, предмети тощо).
-
У фонетиці: такий, що утворюється з участю голосу (про приголосні звуки).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дзвінчатий, р. дзвінчатого, д. дзвінчатому, з. дзвінчатого, о. дзвінчатим, м. дзвінчатім