1. Найважливіше, основне, суттєве серед чого-небудь; те, що становить суть, головну частину чогось.
найголовніше
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Колись Альберт Швейцер, пояснюючи мотиви своїх учинків, свою модель життя, твердив, що найголовніше — «зробити своє життя аргументом своєї філософії». Про щось подібне писав і Василь Стефа-ник — про потребу «будувати себе».
— Невідомий автор, “Mikhailina Kniga Spominiv”
Приклад 2:
Респондент заперечив, що це не вдасться, мовляв, сьогодні заключний день семі нару, мусить бути прийнятий вельми поважний меморандум і — найголовніше — програмою передбачено якийсь несамовитий обід-maestoso з ґраппою. c) Поки Стах (закреслено) відмокав у ванні і приводив себе до ладу, я думала про те, що завтра о цій годині вже ні його, ні мене тут не буде.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Частина мови: прикментик () |