1. Який викликає подив, захоплення своєю незвичайністю, надзвичайною красою, силою тощо; чудовий, вражаючий.
2. Надзвичайний за своїми якостями, властивостями; видатний, дивний.
дивовижний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не можу не навести — без коментарів — дивовижний лист від Галини Хоткевич. ЛИСТІВКА З НОВОРІЧНИМИ СВЯТАМИ, грудень 2002.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: прикментик () |