1. Такий, що викликає подив, здивування своєю незвичністю, несподіваністю або незрозумілістю.
2. Непояснимий, загадковий, надприродний.
3. (У значенні присудкового слова) Дивно, незрозуміло, чудно.
дивний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Якби нам хата тепла та люди добрі, казали б ми казку, баяли байку до самого світу… За темними борами, та за глибокими морями, та за високими горами то єсть там дивний-предивний край, де панує Урай. Що в тому краю сонце не сідає, місяць не погасає, а ясні зорі по полю ходять, таночки водять.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Отакий був Іван, дивний і з натурою, і з роботою. II Гостей у Івана повна хата, ґазди і ґаздині.
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 3:
VI Однієї ночі Андрієві приснився дивний сон: …Пурпуром і міддю погоріла зоря.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”
Частина мови: прикментик () |