Словник Української Мови
Буква
1. Сільськогосподарська споруда для зберігання та обмолоту хліба (снопів), соломи, сіна; типовий український кліть, часто з розсувними стінами для вітрового провітрювання.
2. Застаріла назва для будь-якої господарської будівлі, сараю чи комори, призначеної для зберігання сільськогосподарської продукції та знарядь.
Приклад 1:
Клуня стояла оддалеки. Треба було переходити до хати через пустиння.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Ось Миколина хата… Семенова повiтка… Як далеко ще… Роман ударив би коня, полетiв би з усiєї сили, але не мiг цього зробити, мусив їхати тихо слiдком за отаманом… Замаячила Костенкова клуня… За нею ще три двори… Ось уже й останню хату видко… — А хто це?
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”
Приклад 3:
А в його на шпилi клуня. I так вона стоїть, що з усього села її видно.
— Невідомий автор, “186 Sieried Tiemnoyi Nochi Boris Dmitrovich Grinchienko”