дисонуючий
[dɪsonujut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
-
(муз.) Такий, що створює дисонанс; різко звучить у поєднанні з іншими звуками, негармонійний.
-
(перен.) Такий, що різко не відповідає оточенню, загальному характеру чогось; чужорідний, невідповідний, що порушує гармонію.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. дисонуючий, р. дисонуючого, д. дисонуючому, з. дисонуючого, о. дисонуючим, м. дисонуючім