Словник Української Мови
Буква
1. Право чи можливість власного вибору, прийняття рішення на власний розсуд у межах наданих повноважень, особливо посадовою особою чи органом влади.
2. У математиці та інформатиці — властивість об’єкта або величини бути окремою, перервною, що складається з ізольованих елементів (на противагу неперервній).
Приклад 1:
– вирішувати; зважуватись дискретний – тактовний, делікатний; той, хто вміє зберігати таємницю дискреція – тактовність, делікатність диспозиція (лат.) – розпорядження диспонувати – володіти, в розпорядженні дописати – тут: пощастити, удатися дописувати – тут: сприяти (успіху) досвідний – досвідчений дотепний орудар кону – комік; жартівник, здібний актор драстичний (з польськ.)
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”