1. Фізична величина, що характеризує електричний диполь і дорівнює добутку заряду однієї з його частинок на відстань між центрами розподілу позитивного та негативного зарядів; векторна величина, спрямована від негативного заряду до позитивного.
2. У хімії — властивість молекули або хімічного зв’язку мати розділені центри позитивного та негативного зарядів, що призводить до появи електричного дипольного моменту; міра полярності молекули.