Значення
- (Лінгвістика) –
Властивість або якість того, що має дві ступені, два рівні розвитку, ускладнення або інтенсивності; подвійна градація.
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці — наявність двох ступенів порівняння (вищий і найвищий) у граматичній категорії прикметників та прислівників, наприклад: “сильний — сильніший — найсильніший”.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. двоступінчастість, р. двоступінчастості, д. двоступінчастості, з. двоступінчастість, о. двоступінчастістю, м. двоступінчастості, к. двоступінчастосте