Значення
- (Лінгвістика) –
(діал.) Вигукувати, викрикувати щось голосно, з надмірною емоційністю або різко.
- (Психологія) –
(перен., розм.) Виявляти свої почуття, переживання або думки голосно, настирливо або різко, часто без потреби.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
я вигулькую, ти вигулькуєш, він вигулькує, ми вигулькуємо, ви вигулькуєте, вони вигулькують