1. (техн.) Властивість електричних пристроїв, зокрема роз’ємів, штепселів або патронів, мати два контактних елементи для підключення до мережі.
2. (лінгв.) У фонетиці — властивість приголосного звука утворюватися в результаті двох повних або основних змикань (контактів) артикуляторних органів у ротовій порожнині, що створює подвійний перешкоджувальний фокус (наприклад, африкати).