дурно

Приклад 1:
може, кожному Божому створінню конче треба завчасу зупинитися й подбати про себе, заки ще вся енерґія не викидана дурно на вітер, як це вона, Мирося, загаялася вчинити? — ще якби вона завелася дітьми, яких вона довго мріяла народити, а то старший від неї на десять років Михась був її і чоловіком, і єдиною дитиною, котрій на старощах вона, Мирося, робилася дедалі обтяжливішою й непотрібнішою, дарма що вона роками дурила себе, ніби це їй лише здається від надмірного перечулення, притаманного людям похилого віку, однак коли нарешті вона побачила все навколо таким, як воно було, вона збагнула, що її дні полічені, і все й сталося так, як воно й мало статися), до неї прикинувся пістряк, що й виповнив зяючу порожнечу в душі, про яку він, Терентій, уперше почув (вражений і розчавлений думкою, що тут пізно щось зарадити, хоч він і намагався, — попри невідчіпне усвідомлення, що він, Терентій, нікудишній душпастир, оскільки, не виключене, завдяки власним немощам і недостатньому духовному гартові, він завжди чув себе по боці вже й так гірко покараних долею грішників, які змушували кривавитися його серце і яких йому завжди було невимовно шкода, і тому, звісно, він.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 2:
Було один раз і par amour, без грошей, дурно… або краще сказати — трохи чи не дурно: тільки за п’ять копійок». Всі ви, поети-ідеалісти, страх як скидаєтеся на того вірменина.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
А коли не здужаєш робить, то йди пiд церкву з довгою рукою, а дурно хлiба не їж!
— Карпенко-Карий Іван, “Безталанна”