1. (Про людину) Який має дурну, нездатну до серйозного мислення голову; обмежений, нерозумний.
2. (Перен., про справу, ідею) Необдуманий, безглуздий, легковажний.
дурноверхий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— А яке пуття з хребта, коли він дурноверхий? — Потім, підвівшись, додав: — Всі ми дрібнобуржуазні, бо мусимо померти.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Частина мови: прикментик () |