Словник Української Мови
Буква
1. Порожнина в стовбурі або гілці дерева, що утворилася внаслідок вигнивання серцевини, пошкодження кори або діяльності тварин.
2. Порожнина, заглиблення в чому-небудь, схоже на таке у дереві (наприклад, в скелі, ґрунті).
3. Розм. Порожнина в зубі, утворена карієсом.
Приклад 1:
Ландати, ландувати — тут: швендяти, вештатись, тинятись, нишпорити («десь воно ландає»; «це якесь старе дупло, не буде ландувати ночами з поліцайом та хапати молодиці за підтичку…»). Л а н ц — ланцюг.
— Зеров Микола, “Камена”