1. (про деревину) Така, що має дупло або пошкодження серцевини, з внутрішньою порожниною або ознаками початку її утворення.
2. (перен., розм. про людину) Порожній, безглуздий, нікчемний; такий, що не має розуму, кмітливості.
дуплавий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
З часом перекрій Городиської Гори нагадуватиме нам достиглий Марчуковий Ліс, в якому нема ні Листу, ні Папороті, нема ні Шелесту, ні Пахощів, нема ні Птахів, ні Зудару Гілок — — Сама Темрява — прод креслена просвітленими волод концями — надією на зміну — на друге пришестя — на Церкву, що посередині, як дуплавий стовбур — віха для Голуба — Духа. Всякне Городиська Гора Останню Кров.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”
Частина мови: прикментик () |