1. Який має дупло або дупла; порожнистий всередині (про дерева, стовбури, предмети).
2. Уживається як постійний епітет у назві виду грибів — «опеньок дупластий» (Armillaria tabescens).
дупластий
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прикментик () |