Значення
- (Історія) –
(історичне) Піхотинець у європейських арміях XVI–XVII століть, часто озброєний вогнепальною зброєю (драбинами).
- (Лінгвістика) –
(переносне, заст., зневажливе) Високий, незграбний або грубий чоловік; дурень.
- (Лінгвістика) –
(діалектне) Довга жердина, дрюк, палиця.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. драб, р. драба, д. драбові, з. драба, о. драбом, м. драбі, к. драбе
Походження слова (Етимологія)
Слово «драб» походить з польської мови, де означало «нероба, волоцюга», а раніше — «піший солдат, слуга». Польське слово, у свою чергу, походить від чеського «drab» (розбишака, піший воїн, стражник), яке виникло як скорочення від «drabant» — солдат особистої охорони шляхтича. Це чеське слово запозичене з німецької, де «Drabant» або «Trabant» означало те саме, але його походження залишається неясним. В українській мові «драб» вживалося для позначення озброєного слуги, піхотинця, а також у переносному значенні — бідняк, жебрак, негідник, волоцюга.