доїжджачий
[dojiʒdʒɑt͡ʃɪj] Прикметник
Буква:Д
Значення
- (Історія) –
Історична назва селян, які не мали власної землі та змушені були найматися на роботу до поміщиків або заможних селян, часто пересуваючись з місця на місце в пошуках заробітку (характерно для Лівобережної України та Слобожанщини XVIII — початку XX століття).
- (Історія) –
У ширшому значенні — бідний селянин, поденник, наймит, який не має власного господарства або володіє ним у дуже обмеженому обсязі.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. доїжджачий, р. доїжджачого, д. доїжджачому, з. доїжджачого, о. доїжджачим, м. доїжджачім