доїжджачий

[dojiʒdʒɑt͡ʃɪj] Прикметник

Буква:Д

Значення

  1. (Історія) –

    Історична назва селян, які не мали власної землі та змушені були найматися на роботу до поміщиків або заможних селян, часто пересуваючись з місця на місце в пошуках заробітку (характерно для Лівобережної України та Слобожанщини XVIII — початку XX століття).

  2. (Історія) –

    У ширшому значенні — бідний селянин, поденник, наймит, який не має власного господарства або володіє ним у дуже обмеженому обсязі.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. доїжджачий, р. доїжджачого, д. доїжджачому, з. доїжджачого, о. доїжджачим, м. доїжджачім

Більше записів