доїжджачий

Історична назва селян, які не мали власної землі та змушені були найматися на роботу до поміщиків або заможних селян, часто пересуваючись з місця на місце в пошуках заробітку (характерно для Лівобережної України та Слобожанщини XVIII — початку XX століття).

У ширшому значенні — бідний селянин, поденник, наймит, який не має власного господарства або володіє ним у дуже обмеженому обсязі.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (True) |