Значення
- (Мистецтво) –
Точний звуковий еталон, зазвичай у вигляді сталевої вилки, що при ударі видає певний звук фіксованої висоти (найчастіше ноти «ля» першої октави з частотою 440 Гц), який використовується для налаштування музичних інструментів або для визначення висоти тону співу.
- (Філософія) –
Переносно — мірило, критерій, зразок для оцінки чи порівняння чого-небудь (наприклад, моральний камертон).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. камертон, р. камертона, д. камертонові, з. камертон, о. камертоном, м. камертоні, к. камертоне