камертон

1. Точний звуковий еталон, зазвичай у вигляді сталевої вилки, що при ударі видає певний звук фіксованої висоти (найчастіше ноти «ля» першої октави з частотою 440 Гц), який використовується для налаштування музичних інструментів або для визначення висоти тону співу.

2. Переносно — мірило, критерій, зразок для оцінки чи порівняння чого-небудь (наприклад, моральний камертон).

Приклади вживання

Приклад 1:
Чи, може, це ввижається мені той несказанний камертон природи, де зорі ясні і де тихі води? – Я вранці голос горлиці люблю!
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”

Частина мови: іменник (однина) |