1. У просторі навколо чогось, довкола; навкруги, кругом.
2. У значенні прислівника, що вказує на розташування або рух по колу, навколо чогось; навколо, кругом.
довкіл
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
І Даруся схиляє таку ясну тепер, покірну голову, сама не знаючи перед ким чи перед сонечком, чи отим голосом, що пеленає з ніг до голови, ніби хоче зігріти, чи налюбити, чи нажаліти… Нарешті налюблена поволі зникаючим татовим голосом, із повернутою у тіло душею, Даруся ліниво розплющує очі, підводиться із землі і аж тоді роззирається довкіл. Як вона давно тут не була!
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”
Частина мови: прислівник () |