Значення
- (Юриспруденція) –
Особа, яка доручає комусь виконання певних дій або передає щось на зберігання, надаючи свою довіру.
- (Юриспруденція) –
У цивільному праві: сторона в договорі доручення, яка доручає іншій особі (довіреному) виконати від її імені певні юридичні дії.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. довіритель, р. довірителя, д. довірителеві, з. довірителя, о. довірителем, м. довірителеві, к. довірителю