1. Який існує, функціонує або зберігає свої властивості протягом тривалого часу; довготривалий, міцний, що довго живе або служить.
2. Про людину: такий, що живе довго, до глибокої старості; довгожитель.
довговічний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Одвага велика, а буде довговічний, і на війні щасливий: ні шабля, ні куля його не одоліє, — і вмре своєю смертю. — Нехай лучче, — сказав батько, — поляже од шаблі і од кулі, аби за добре діло, за цілість України, що ось розідрали надвоє.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”
Частина мови: прикментик () |