досвіта

1. У ранній час, коли ще не розвиднилося, перед сходом сонця.

2. (У переносному значенні) Дуже рано, з самого ранку.

Приклади вживання

Приклад 1:
Білувала його Докія з досвіта й до обіду. Білувала і крем’яним ножем, і шаблею, й скреблом, аж доки не заморилася, бо нікому помогти: з печери ніхто не вилазив — жіноцтво не прокидалося, а діти, хоч би хто і проснувся, та яка з них, з дрібноти, поміч?
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”

Частина мови: прислівник () |