1. (заст.) Ранкові сутінки, світанок, час перед сходом сонця, коли вже розвидняється.
2. (перен., поет.) Початок чогось, ранній етап, зародження явища або процесу.
досвітки
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
– Та то вони, видно, на досвітки йдуть,- обізвалася Мотря з печі. – Ні, таки на улицю.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Приклад 2:
Санкт-Петербург, ноября 22 1841 року I У неділю на вигоні Дівчата гуляли, Жартували з парубками, Деякі співали — Про досвітки-вечірниці Та як била , Щоб з козаком не стояла. Звичайне, дівчата… То про своє все й співають, Яка про що знає… Аж ось з хлопцем старий кобзар В село шкандибає.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Частина мови: іменник (True) |