1. (заст.) Те саме, що істотно, значно, вагомо; у значному ступені, у великій мірі.
2. (рідк.) Те саме, що дійсно, справді, насправді, по суті.
достотно
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— не зразу повірив Свирид, а уявивши достотно, хихикнув. — Буває… Іван Семенович потягнувся.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прислівник () |