Прикметник, утворений від дієслова “донизати” (нанизати до кінця, доповнити низку чогось).
1. Пронизаний наскрізь, проколотий гострим предметом (застаріле або діалектне).
2. У поетичному або образному вживанні: пронизаний, сповнений якогось почуття, стану (наприклад, болю, світлом).
3. У технічному або спеціальному контексті: такий, що має нанизані, насаджені елементи до кінця або до певної межі.