Значення
- (Лінгвістика) –
Слова, висловлювання, якими дорікають, осуджують когось, винувачать у чомусь; закид, осуда.
- (Психологія) –
Почуття, переживання докору сумління; каяття, розкаяння.
- (Ботаніка) –
Заст. Те саме, що докоріння (у 1 знач.).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. докір, р. докору, д. докорові, з. докір, о. докором, м. докорі, к. докоре
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘докір’ походить від дієслова ‘корити’ (дорікати, засуджувати). Воно означає висловлене незадоволення, осуд або зауваження чиєюсь поведінкою. Це слово є частиною слов’янської спадщини, і його корінь пов’язаний зі значенням ‘дорікати, викривати’. У сучасній українській мові ‘докір’ використовується для позначення морального осуду або зауваження, яке висловлюється комусь за провину чи помилку.