1. Слова, висловлювання, якими дорікають, осуджують когось, винувачать у чомусь; закид, осуда.
2. Почуття, переживання докору сумління; каяття, розкаяння.
3. Заст. Те саме, що докоріння (у 1 знач.).
докір
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Докір цей хоч і уколов з першого разу Чіпку, оже він ні зморшкою, ні поглядом не виявив того. Йому аж подобалось питання, так прямо вимовлене жіночими устами.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
Частина мови: іменник (однина) |