докінчення

[dokint͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:Д

Значення

  1. (Лінгвістика) –

    (у граматиці) Закінчення, фінальна частина слова, що змінюється при відмінюванні або дієвідмінюванні; суфікс флексійного типу.

  2. (Література) –

    (переносно) Завершення, кінець якого-небудь процесу, дії або стану.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. докінчення, р. докінчення, д. докінченню, з. докінчення, о. докінченням, м. докінченні, к. докінчення

Більше записів