Словник Української Мови
Буква
1. (геол.) Найдавніший етап геологічної історії Землі, що охоплює інтервал від утворення планети (близько 4,6 млрд років тому) до початку кембрійського періоду (близько 541 млн років тому); відповідає архею та протерозою.
2. (геол.) Загальна назва гірських порід, що сформувалися в цей період.
Приклад 1:
років ФАНЕРОЗОЙ Кайнозой Четвертинна Неоген Голоцен ≈ 0,012- 0 Плейстоцен ≈ 1,8- 0,012 Третинна Пліоцен ≈ 5,3-1,8 Міоцен ≈ 23-5,3 Палеоген Олігоцен ≈ 34-23 Еоцен ≈ 56-34 Палеоцен ≈ 65-56 Мезозой – Крейда 2 відділи ≈ 145-65 Юра 3 відділи ≈ 200- 145 Тріас 3 відділи ≈ 250- 200 Палеозой – Перм 3 відділи ≈ 300- 250 Карбон 6 відділів ≈ 360- 300 Девон 3 відділи ≈ 416- 360 Силур 4 відділи ≈ 444- 416 Ордовик 3 відділи ≈ 488- 444 Кембрій 4 відділи ≈ 542- 488 Докембрій ПРОТЕРОЗОЙ Включає 3 ератеми (ери) – Включає 10 періодів – ≈ 2500- 542 АРХЕЙ Включає 4 ератеми (ери) – – Нижня межа не визначена ≈ 3600- 2500 44 Так, еон Фанерозой – це час виникнення і розвитку тварин та вищих рослин. Він поділяється на три ери: Палеозойська ера – 542-250 млн.
— Тютюнник Григорій, “Вир”